На дворі кінець жовтня. В повітрі стоїть далекий запах диму. Сонячні проміння, ще не втратили сили та міцно прогрівають землю. З ранку готувався до початку подорожі. Проводив техогляд велосипеду. Змастивши ланцюг, підтягнув гальма. Перед обідом вирішив підкріпитися великою порцією сочевиці. Вийшовши на двір, почав крутити без поспіху. Мій сьогоднішній маршрут проходитиме через Борислав, Східницю, Урич, Підгородці. Всього 43 км. Надіюсь добратися до Ямельниці, ще до заходу сонця. Переваги соло походу, що ти сам вибираєш ритм, місця для відпочинку, повна незалежність. Як собі облаштуєш, так і буде. Хочеш крутиш без кінця та краю. При бажанні відпочиваєш. Подорожуєш в своє задоволення. З Дрогобича на Борислав, добрий новенький асфальт. Швидко добираюсь. В Бориславі не зупиняюсь. Роблю один відпочинок перед початком на Східницький перевал. Підйом займе 40 хв. В деяких місцях можна пхати велосипед. Але якщо у вас добра фізична витривалість, пробуйте вкручуват. Піднявшись на перевал роблю, ще одну зупинку. Поправляю калорії сухофруктами, п'ю багато води. Далі спуск в Східницю. На спуску можна добряче відірватись, якщо вам подобається швидкість, та ваш велосипед в доброму технічному стані, ви на 100% упевненні, що він не розвалиться.
Підготовка до Вело походу.
На початку підйому на перевал. Роблю невеликий відпочинок.
Вершина перевалу. Сонце ще високо. До заходу буду в Ямельниці.
Перед спуском в Східницю
Повна свобода. Лечу тепер до низу. В Східниці - море туристів. Особливо біля джерел з лікувальними водами. Якщо зупинитись, щоб набрати води, то можна в черзі простояти цілу вічність. Тому не рекомендую зупинятися. Виїхавши на лісову дорогу, що з'єднує Східницю та Урич, через 1,5 км облаштоване джерело. Тут можна відпочити та поповнити запаси води. На цій ділянці маршруту ведуться дорожні роботи. Кладуть асфальт, закопують бетонні кільця, укріпляють береги, викорчовують дерева. Скоро цією дорогою поїдуть сотні туристів на скелі в Тустані. Зараз до скель веде нова дорога. Вирішив собі проїхатись нею.
Дорога до Тустані.
Вхід на територію скельного комплексу Тустань.
Клацнувши декілька знімок, продовжую крутити. В Уричі виїхав на хороший асфальт, кочусь в низ. Ця ділянка найбільш приємна. Без особливих підйомів. Можна насолоджуватись краєвидами. В Підгородцях недалеко дороги, магазин в якому при бажанні можна докупити, що вам заманеться. Я купив буханку свіжого хліба. Через деякий час, добрався до повороту на Ямельницю. На відстані одного кілометра, повертаємо на право. До початку стежки, що веде на скелі, добра ґрунтова дорога. Нею продовжуємо рухатися. Місцеві називають цю частину села "Нижній Кінець". Колись тут проходила цісарська дорога, яка з'єднувала Ямельницю та В.Синєвидне безпосередньо через гори. Перед підйомом, набрав води та вмився в потічку, що неподалік стежки. На перед запланував взяти з собою наплічник об'ємом 65 літрів, який дістався мені на змаганнях зі скелелазіння. Вага такого наплічника всього 650г. Переклавши всі речі, звільнив велосипед від вантажу. Попередній досвід показав, що не варто пхати велосипед в гору зі спорядженням на багажнику. Через 20 хв піднявся на скелі. В лісі багато каменів. Облаштував ночівлю на одному з них, просто під відкритим небом. Все запланував ідеально. Встиг до заходу сонця. Після приготування вечері, ліг відпочивати. За деякий час почув шелестіння листя неподалік. То були миші. Встав та переклав всі свої речі у "велобаул". Через деякий час зрозумів, що тут я попав. Мишка проникла у "велобаул" через додаткову кишеню та прогризла дірку у загальний відсік. Почала гризти шоколад. Направивши в цей момент світло ліхтарика, побачив блискуче око миші. Біля мене лежала шишка і я кинув нею прямісінько в те місце звідки на мене дивилося це малесеньке створіння. Не промахнувся. Мишка зробила сальто, вискочивши на зовні. Від незрозумілого, зупинилась на декілька секунд та зробила звук Пі) На цьому не закінчилось. Близько півночі, мишей вже було 5-7. Вони бігали та насміхалися з мене. Бавились між собою, кувиркались. Через деякій час я зрозумів, що боротись з ними марно. Та й пішов спати. Під час сну висунув одну руку зі спальника, в цей момент одна з мишей, вщипнула мене за палець. Подумав, що більше не буду ночувати на цьому камені). Ніколи не відомо, що для тебе підготувала ніч. Особливо коли ти сам в темному лісі.
Добрався, готуюсь облаштовувати ночівлю.
Вітдихаю після підйому.
Захід сонця. Вид зі скель.
Ранок прохолодний. Прокинувся, ще до сходу сонця. В низинах стоїть туман. Пташки співають. Готую чай, чекаю поки вийде сонце поза гірських хребтів. День прогнозує бути сонячним. Мишей не видно. Певно лягли спати. Сьогодні планую цілий день лазити по скелях. Починаю розминатися. На початок роблю декілька вправ на розтягування м'язів. Поступово розминаю все тіло. Присідаю та відтискаюсь від землі. Деякий час медитую. Концентруюсь на деяких каміннях, які планую пролізти. Починаю зі скель, що недалеко мого табору. Влажу у вузьку тріщину між скелями. Без особливого спорядження, виходжу на вершину. Звичайно тут потрібна практика. Далі досліджую все навколо. Ці місця кращі, за будь які скелелазні тренажери. Все натуральне, природній рельєф, свіже повітря. З головою захоплююсь та починаю відчищати від моху деякі зачіпки на скелях. Роблю перший пролаз траси, яку назвав "Ранковий Процес", категорія (6Б). Потенціал для занять зі скелелазіння в цих місцях необмежений. При бажані можна завішати мотузку та попрактикувати спортивне скелелазіння з верхньою страховкою. Багато вже існуючих Болдерінгових маршрутів привертають до себе увагу скелелазів зі Львова та Стрия.
Ранковий туман.
Різнокольорове небо. Переваги прокидатися рано в ранці.
Природні форми скель.
На цьому камені є декілька болдерінгових маршрутів.
Почистив від моху болдер Сава.
З другої сторони каменя болреніговий маршрут "Журба" категорія (7А).
Після того, як проліз "Журбу" та "Не довбинку", зробив декілька спроб на трасі "Сава" та пройти не зумів. Не розгадав... В сосновому лісі стоїть аромат хвої. Кондиція для лазіння хороша. Далі спускаюсь до каменю на якому видовбаний знак Сонця та Свастика. Великими буквами вишкрябано "Калинина". Цікаво, чи ці знаки мають якесь історичне походження, чи просто були зроблені фанатиками туристами. Звичайно людина, яка любить природу, ніколи не познущається над скелями в такій формі. Сьогоднішнім завданням було пролізти трасу "Невралгія" (7Б). Зумів пройти стоячий старт, забракло сили та шкіри на пальцях, коли вже почав знаходити правильний варіант пролазу з сидячого положення. Траса складна. Старт з пасивного щипка та мінімального рельєфу під праву руку. Потрібно відірвати зад від землі та зробити рух на опуклу зачіпку, при тім втримати "двері". Далі два перехвати по лівому ребру. Дехто робить через праву п'ятку. Мені більше подобається мій варіант. Підставляю праву ногу по вище та накочую на ліву п'ятку. Витискаюсь лівою рукою та тягнусь на пасивну фінішну полку. Далі роблю два перехвати правою рукою та встаю на рівновазі на ліву ногу. Завершую свій скелелазний день трасою "Знак Сонця" (6А). До заходу перебираюсь в так звану печеру, де облаштоване місце під ночівлю, є стіл з каменю та вогнище. Гарне укриття на випадок дощу.
Болдер "Невралгія" та "Знак Сонця" . Якщо приблизити, можна роздивитись Свастику.
Ночівля під скелею.
Нарешті вечеря. Води достатньо, щоб дотягнути до наступного дня. Готую макарони. Запікаю на вогні ковбаски та овочі. В лісі стоїть гробова тиша. Розмістився не далеко багаття. Лижу, відпочиваю. І тут в лісі починає хтось гавкати. Листя шелестить, щось наближається. Встаю з нагрітого спальника, Темно в лісі, нічого не видно. Вирішив максимально розвести багаття. Почав плескати та вигукувати всякі слова в сторону лісу. Трохи злякався.
Через деякий час побачив в лісі очі, які дивились прямо на мене. З далека розпізнав лисицю. Голодна, вона гавкала, як пес. Прийшлось закидати її всіляким камінням, яке було під руками. Після цього вона більше не приходила в гості, але гавкати продовжувала. Потім замовкла, зрозуміла, що нічого в неї не вийде. Так я пережив другу ніч на скелях в Ямельниці. Після цього мені вже нічого не страшно) Наступив ранок. Вилазити зі спальника не спішусь. Лежу та слухаю звуки лісу. Приготував каву. Склав спальник. Відібрав продукти, які залишились. Сьогодні планую сходити на скелю Пищик. Висота скелі 30 - 35 метрів. Сходження досить не просте. Потребує навиків скелелазіння. З вершини скелі чудовий краєвид на село Ямельниця та навколишні горби. Наважився піднятись на саму вищу точку цієї скелі. Переліз над прірвою та вхопився за скельний виступ. На вершині надписи. "Тут була"і тд. Хтось наважився сюди залізти, щоб залишити свої ініціали. Деякій час я просто лежав та засмагав на цій скелі. Відкрив для себе нове місце сили. За легендами на вершині Пищика, були витесані лавки та стіл з каменю. Зараз тут нічого немає. Окрім відчуття висоти.
Скеля Пищик.
Скельні Балкони.
На вході у невеликий отвір між скелями, надпис польськими літерами. SKULSKI
Древні сліди альпінізму.
Видовбані сходки на початку вертикального підйому.
На вершині Пищика.
Засмагав та медитував на вершині. Досліджував стіни для перспективи скелелазних маршрутів. З південної сторони порода скелі не дуже компактна. З північної краще, але дуже "бідний" рельєф для лазіння. Через деякій час, зникли відчуття страху в колінах, та я поповз в низ, до свого покинутого велосипеда. Обійшовши скелю зі всіх сторін, остаточно ознайомився з нею. Склалося враження, що скеля складається з деяких частин і це доволі розлога кам'яна брила. В деяких місцях стіни вертикальні. Над скельним балконом нависає карниз з цікавим рельєфом в який вбитий старий металевий шлямбур. Нижня частина скель цілком лазабельна. Я навіть дещо пробував лізти. Але без мотузки робити це небезпечно. Тому вирішив полізти Болдер Етап 2. До етапу, зарослою стежкою від скелі 5-7 хв. Дуже цікава композиція рухів на цьому камені. Складність (7Б+). Пролазив його декілька разів. Та цього разу не зміг. Один раз прилетів на землю. Рука висковзнула, та я навіть не зрозумів, як лежав догори ногами на землі. Добре, що плече амортизувало удар об землю. Після цього зробив, ще декілька спроб. Проліз стоячий старт. Єдиним бажанням було, чим по швидше спуститись до потічка та окунутись в холодну воду. На спуску зі скель вибрав трохи інший метод спуску. Перед першими Болдерами повернув на право і пологою стежкою поїхав в низ.
Етап 2. Болдерінговий маршрут в Ямельниці.
Велетенські кам'яні брили тягнуться практично до самого низу.
Ще одна цікава скеля поросла мохом.
Таке враження, що в цю каменюку вдарився метеорит.
Після купання в річці, остаточно прийшла втома. Дорогу до дому вибрав через Корчин, В. Синевидне. Уличне, Доброгостів, Стебник. Зібравшись з думками, освідомив, що на мене чекають 60 км асфальту. В селі Корчин при дорозі, магазин в якому продають домашню випічку. Купив здоровезний кусок домашнього пляцка з маком та кремом. В додачу, ще декілька зефірок, які їв під час дороги. Закріпив це все, пляшкою пива, рушив в дорогу. Не вірилось, що за один день можна стільки всякого зробити. Піднятися на 30 метрові скелі, лазити болдери, купатися в річці, та проїхати 60 км на велосипеді. Тепер знаю, все можливо. Головне бажання. За ці декілька днів навчився боротися зі страхом. Та переборов його. Навчився лазити без Крашпеда (спеціального спортивного мату для страхування під час лазіння). Навчився боротися з психологічною відстанню. Та основне підкорив нову скелю.
В низу мапа маршруту з деякими мітками та відео з цього походу.
Simbiosis - Поєднання з природою.
Немає коментарів:
Дописати коментар